четвер, 23 червня 2016 р.

Адміністративний устрій

Хмельни́цька о́бласть (до 4 лютого 1954 року — Кам'яне́ць-Поді́льська) — область на заході України. Утворена 22 вересня 1937 року постановою ЦВК СРСР з центром у місті Кам'янці-Подільському.


Площа області становить 20,6 тисячі км² (3,4 % площі території України). Населення — 1 303 776 осіб (на 1 жовтня 2014 року). Центр області — місто Хмельницький.

Герб Хмельницької області

Прапор Хмельницької області

Економіка

Промисловість[ред. • ред. код]

Хмельницька АЕС
Важливе місце серед галузей промисловості займає машинобудування та металообробка, в якій зайнято 44,2 % загальної кількості працюючих в промисловості області. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальсько-пресові машини, трансформатори, сільськогосподарські машини для рослинництва, технологічне обладнання для переробних галузей агропромислового комплексу, кабель, електротехнічні вироби. Найбільші підприємства області — ПАТ «Укрелектроапарат», «Катіон», «Адвіс», «Пригма-Прес», «Термопластавтомат», ДП «Новатор»[5], кам'янець-подільські АТВТ «Мотор» та заводи «Електроприлад» і кабельний, ВАТ «Шепетівський завод культиваторів», Волочиський ВАТ «Номінал», верстатобудівне ВАТ «Говер» у Городку та ін.
Підприємствами області в минулому році освоєно виробництво нових видів продукції. Серед них кормозбиральний комбайн «Марал-125 Поділля» (ВАТ «Адвіс»), техніка для виготовлення тари і упаковки (ВАТ «Термопласт-автомат»), котли опалювальні (ВАТ «Темп»), нові види дискових твердосплавних пил (Кам'янець-Подільський завод дереворіжучого інструменту «Мотор»), конденсатори електролітичні нової серії (ВАТ «Катіон»), комбінований ґрунтообробний агрегат «Поділля» (ВАТ «Шепетівський завод культиваторів»), гама нових трансформаторів (ПАТ «Укрелектроапарат»), радіостанції для тепловозів і електровозів (ДП «Новатор»[6]), електропилососи (Шепетівський завод «Пульсар»). Освоєно випуск лічильників газу, води і тепла та іншої продукції.
Провідне місце займає харчова промисловість, обсяги виробництва продукції якої становлять 35,4 % загально обласних обсягів. Харчова промисловість представлена такими галузями, як цукрова, хлібопекарська, кондитерська, макаронна, овочеконсервна, м'ясна і молочна, спиртова, пивоварна, борошномельно-круп'яна, тютюнова та інші, в яких зайнято 22,4 % загальної кількості працівників промислових підприємств області.
Хмельницька область — один з найважливіших в Україні регіонів цукроваріння, де діють 16 цукрових заводів. Найбільші цукрові заводи розташовані у Хмельницькому, Шепетівці, Кам'янець-Подільському, Теофіполі, Городку, Деражні.
Легка промисловість області розвивається на основі переробки місцевої сировини (шкіра) і сировини, що завозиться (вовна, бавовна, текстиль, шкіра). В ній виділяються такі галузі: швейна, текстильна, взуттєва, трикотажна, галантерейна. Серед найбільших підприємств області Хмельницькі ВАТ «Взутекс», ВАТ «Шкіргалантерея», ЗАТ «Хмельницьклегпром», Дунаєвецька суконна фабрика, Волочиська швейна фабрика «Горинь».
Лісова і деревообробна промисловість випускає меблі, тару, будівельні матеріали, папір, картон. Найбільші меблеві фабрики знаходяться в Хмельницькому, Ізяславі, Летичеві. Великим попитом користується продукція акціонерних товариств «Славутсько-Полянська паперова фабрика» та «Понінківський картонно-паперовий комбінат».
Велике значення для розвитку економіки області має електроенергетика: в м. Нетішин 1987 року діє Хмельницька АЕС, що підключена до енергосистем України і країн Центральної Європи. В загальній структурі обсягу промислового виробництва частка енергетики становить 34,2 %.
В області також працюють підприємства, які виготовляють товари побутової хімії (Славутський завод «Лотос»), музичні інструменти (Ізяславська фабрика «Октава»), посуд, медичні інструменти, культтовари та інші товари народного споживання.

Агропромисловий комплекс[ред. • ред. код]

На території Хмельницької області знаходиться майже 4 % всіх сільськогосподарських угідь України. Першість серед галузей сільського господарства тримає рослинництво.
Найбільші посівні площі в області займають зернові культури, а серед них — озима пшениця. Вирощують також ячмінь, горох, овес, гречку, кукурудзу та ін.
Хмельниччина — один із найважливіших регіонів вирощування цукрових буряків.
Важливою галуззю рослинництва є вирощування картоплі.
Петрові батоги (лат. Cichorium intybus)
Виробництвом ефіроолійних культур займаються у Летичівському, Деражнянському, Хмельницькому районах, вирощують цикорій у Славутському і Старокостянтинівському районах.
Природні умови сприятливі для розвитку овочівництва, але посівні площі овочевих культур ще невеликі. Понад 40 % посівних площ займають кормові культури (багаторічні трави, кукурудза на силос, горох, вика, кормові буряки, люцерна, ріпак).
Поділля — це край садівництва. Основні плодові культури: яблуня, груша, абрикос, вишня, черешня, волоський горіх. Найбільша концентрація садів — у Придністров'ї (Віньковецький, Дунаєвецький, Новоушицький, Кам'янець-Подільський райони).
Тваринництво в області базується на польовому кормовиробництві, природних пасовищах, відходах харчової промисловості, виробництві комбікормів Найважливішими галузями є м'ясо-молочне скотарство і свинарство. Розвинуті також птахівництво, вівчарство, кролівництво, бджільництво, рибальство.
В області розроблена програма інтенсифікації тваринницької галузі, в основу якої покладено створення спеціалізованих масивів маточного поголів'я, конкурентноспроможної молочної і м'ясної худоби, збільшення питомої ваги гібридного і місцевого молодняка свиней. Діє мережа племінних заводів і племінних ферм. Передбачається змінити структуру основного стада в напрямку збільшення корів м'ясного напрямку в районах Поліської зони, зменшення чисельності дійного стада компенсувати підвищенням його продуктивності.

Транспортна-комунікаційна інфраструктура[ред. • ред. код]

Докладніше у статті Житлово-комунальне господарство Хмельницької області
Хмельницька область має добре розвинуту транспортну мережу. Важливе значення має її положення на транспортних шляхах, що зв'язують основні промислові райони України (столичний. Харківський, Придніпров'я, Донбас) і Росії, а також чорноморські порти із західноукраїнськими областями та країнами Центральної і Східної Європи.
Автомагістраль Н03
З півночі на південь область перетинають залізниця і ряд автошляхів, які дають вихід Білорусь і країни Балтії, Молдову та країни Південно-Східної Європи.
Головне місце у перевезенні вантажів і пасажирів як у межах області, так і в зв'язках з іншими регіонами країни, займає залізничний транспорт. Область розташована в зоні діяльності Південно-Західної залізниці, на її території функціонує 40 залізничних станцій. Найбільшими залізничними вузлами в області є станції Шепетівка і Гречани, яка розташована у Хмельницькому.
Обласний центр має зручне залізничне сполучення з європейськими столицями: Москвою, Прагою, Братиславою, Варшавою, Будапештом, Белградом.
Транспортне сполучення в майбутньому стане ще кращим: планується будівництво високошвидкісної автомобільної магістралі «Західна Європа-Київ», яка пролягатиме по території Хмельниччини.
Автомагістраль М12
У Хмельницькому розташований аеропорт, що відповідає вимогам статусу міжнародного.
Трубопровідний транспорт представлений газопроводами, які перетинають територію області: «Союз» (Оренбург — західний кордон України), «Уренгой-Ужгород», «Дашава-Київ».
Набувають подальшого розвитку в області засоби телекомунікацій. На території області прокладено волоконно-оптичний кабель «Київ-Захід», активно розширює зону діяльності система міжнародного зв'язку «УТЕЛ», розвивається мережа мобільного телефонного зв'язку.
Через Хмельницьку область проходять автошляхи М12 та Н03.

Географія

Географічне розташування[ред. • ред. код]

Хмельниччина розташована на стику двох історико-географічних регіонів — Правобережжя і Західної України. У своїх сучасних межах область існує з 22 вересня 1937 року, коли постановою ВЦВК СРСР було створено Кам'янець-Подільську область. У травні 1941 року обласний центр було перенесено в м. Проскурів, але в січні 1954 року область перейменували, назвавши Хмельницькою, а у м. Проскурів змінено назву на Хмельницький.
Територія області лежить між 48°27' та 50°37' північної широти й між 26°09' та 27°56' східної довготи. Протяжність області з півночі на південь 220 км, а із заходу на схід — 120 км. Межує на північному заході з Рівненською, на північному сході з Житомирською, на сході зВінницькою, на півдні з Чернівецькою, на заході з Тернопільською областями.

Клімат[ред. • ред. код]

Клімат помірно континентальний з м'якою зимою (середня температура січня −5 °C) і теплим, вологим (середня температура липня +19 °C) літом. Кількість опадів, 70 % яких припадає на теплий період, становить 500—640 мм на рік. Поверхня області в основному становить полого-хвилясту лесову рівнину. На півночі регіону розташована Поліська низовина (з абсолютними висотами до 240 м), на північному заході — Волинська, у центрі — Придніпровська (до 380 м) і на півдні — Подільська (до 400 м) височини. В області знаходяться верхні течії річок Горинь, Случ і Південний Буг, що визначають природний вигляд районів Полісся і Поділля. Але особливо мальовничі глибоко і хитромудро врізані долини Дністра і його лівих приток (Збруча, Жванчика, Смотрича, Тернави, Ушиці та ін.), що місцями утворюють ефектні каньйони і захопливі пейзажі.

Рельєф[ред. • ред. код]

Панорама Дністра
Річка Горинь в Ізяславі
Більшу центральну частину області займає Подільська височина (переважні висоти 270—370 м), по якій проходять вододілиДніпраПівденного Бугу і Дністра.
На північному заході в межі області заходить Волинська височина (висоти до 329 м), а на півночі — Поліська низовина (висоти 200—250 м).
Південний захід перетинає Товтровий кряж, на якому є найвища точка області — гора Велика Бугаїха (400,6 м)[7]. Тут поширені карстові форми рельєфу, трапляються печери (Атлантида, Залучанська).
Крайній південь має пасмоподібну поверхню, розчленовану каньйоноподібними долинами приток Дністра. РівеньДністровського водосховища (121 м) є найнижчою висотною відміткою.

Річки. Озера[ред. • ред. код]

Територією області течуть 120 річок завдовжки понад 10 км кожна. Найбільшими є Дністер (довжина в межах області 160 км) із притоками ЗбручСмотричУшицяПівденний Буг (довжина в межах області 120 км) із притоками БужокВовкІква; річки Дніпровського басейну — ГориньСлучХомора.
Озер мало. Зустрічаються переважно в басейні Горині. Потрібно виділити найбільші озера області такі, як Голубі озера, що утворилися на місці відпрацьованих торфових кар'єрів[8]Озеро Святе — найбільше озеро Хмельницької області. Належить до групи заславських озер, розташованих на території Михельського лісництва ДП «Ізяславське лісове господарство» на Малому Поліссі.
Голубі озера знаходяться в Білогірському районі, між селами Жижниківці і Синютки. Княже озеро, яке розкинулось на берегахГорині у Славутському районі, між селами Крупець і Колом'є. Найбільше водосховище — Дністровське. Споруджено 1858 ставків і водосховищ, головним чином, у басейнах Горині та Південного Бугу, зокрема Щедрівське (1258 га), Новоставське (1168 га), Кузьминське (765 га).
Територією області протікає понад 3 тисячі річок і потічків. Найбільші ріки — ДністерПівденний БугГориньСлучЗбруч,СмотричХомора. Область має 60 водосховищ з обсягом води 153 млн куб.м, 1799 ставків. Найбільші водосховища — Дністровське та Щедрівське на Південному Бузі. По запасах водних ресурсів регіон займає 6 місце в країні[9].

Природні ресурси[ред. • ред. код]

В області Держбалансом обліковується 391 родовище з 26 видів різноманітних корисних копалин. Область є одним з головних постачальників карбонатної сировини для цукрової промисловості України. Враховується 7 родовищ вапняків, запаси яких становлять 121,5 млн тонн (37,1 % від запасів в Україні). В останні роки встановлена висока ефективність використання сапонітових глин. Завершена детальна розвідка Варварівського родовища у Славутському районі, як найбільш перспективного. Затверджені запаси сапонітових глин Варварівської і Ташківської ділянок кількістю 22663,5 тис.тонн. Обліковується 9 родовищ первинних каолінів, загальні запаси яких становлять 8231,1 тис.тонн. Цементна галузь області спирається на 2 родовища Кривинське у Славутському районі та Гуменецьке родовище в Кам'янець-Подільському районі. На території області обліковуються 80 родовищ торфу, 19 родовищ гранітів, 126 родовищ цегельно-черепичної сировини, 23 родовища піску, родовище апатитів, 3 родовища крейди в Білогірському районі, родовище травертину в Кам'янець-Подільському районі та фосфориту в Білогірському районі. Питні та технічні підземні води в Хмельницькій області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 45 ділянках.

Корисні копалини[ред. • ред. код]

Хмельницька область багата на різноманітні нерудні корисні копалини, насамперед, природні будівельні матеріали. Цьому сприяють як кристалічні породи щита, так і осадові відклади його західного схилу. В той же час вона цілком позбавлена металевих мінеральних ресурсів, а з числа горючих є лише поклади торфу.

Геологія[ред. • ред. код]

У геоструктурному відношенні територія області пов'язана з Українським щитом і його Західним схилом. Східна частина лежить у межах Волино-Подільського тектонічного блоку і відзначається близьким до поверхні заляганням порід кристалічного фундаменту — гранітоїдів, гнейсів, кристалічних сланців. Територія на Заході від ізогіпси поверхні фундаменту 300 м належить до Волино-Подільської монокліналі і характеризується нарощуванням із Сходу на Південний Захід осадового чохла — пісковики, аргіліти, піски венду, мергелі й доломіти силуру, на крайньому Південному Заході — глинисто-піщані відклади девону; майже повсюдно поширена нижньокрейдова товща — пісковики, піски, трепели і неогенові вапняки, піски, глини.

Демографія

Населення Хмельницької області на 1 січня 2010 року становило 1334,0 тис. осіб.
Міське населення становить 726,2 тис.(54.5 %), сільське 607,8 тис.(45.5 %)

Найбільші населені пункти[ред. • ред. код]

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 5,0 тисяч
за даними Держкомстату[10][11]
Хмельницький268,8Городок16,7
Кам'янець-Подільський102,3Дунаївці16,2
Шепетівка43,3Летичів10,6
Нетішин36,8Деражня10,3
Славута35,9Ярмолинці7,8
Старокостянтинів35,1Понінка7,4
Полонне21,7Теофіполь6,7
Красилів19,7Віньківці6,4
Волочиськ19,6Стара Синява5,6
Ізяслав17,2Білогір'я5,4

Національний склад[ред. • ред. код]

Національний склад населення Хмельницької області станом на 2001 рік[12]
НаціональністьКількість осіб%
1Українці1 339 33193,88 %
2Росіяни50 6863,55 %
3Поляки23 0051,61 %
4Білоруси2 7500,19 %
5Євреї1 4100,10 %
6Молдовани1 3530,09 %
7Вірмени1 1590,08 %
8Роми4900,03 %
9Татари4640,03 %
10Німці3650,03 %
11Інші5 6360,40 %
Разом1 426 649100,00 %
Мовний склад населення [1]
Район та місто обласного значенняукраїнськаросійськапольська
Хмельницька область95,24,10,2
Хмельницький88,410,40,4
Кам'янець-Подільський91,27,10,1
Нетішин87,711,40,0
Славута92,37,20,1
Шепетівка93,55,70,1
Старокостянтинів92,07,50,1
Білогірський район99,00,80,0
Віньковецький район97,22,6-
Волочиський район98,51,30,1
Городоцький район98,51,00,4
Деражнянський район98,21,40,0
Дунаєвський район98,41,30,0
Ізяславський район97,02,80,0
Кам'янець-Подільський район98,61,20,0
Красилівський район98,41,40,0
Летичівський район98,21,50,0
Новоушицький район96,53,30,0
Полонський район98,41,40,0
Славутський район98,81,10,0
Старокостянтинівський район98,61,10,0
Старосинявський район98,70,80,4
Теофіопольський район98,90,80,0
Хмельницький район95,82,01,8
Чемеровецький район99,10,80,0
Шепетівський район97,91,70,0
Ярмолинецький район98,11,50,0